Barry White – Greatest Hits (2CD, Digipak)

CD1:
1 You’re The First, The Last, My Everything
2 Can’t Get Enough Of Your Love Babe
3 Never, Never Gonna Give You Up
4 I’ve Got So Much To Give
5 I’ll Do For You Anything You Want Me To
6 What Am I Gonna Do With You
7 I’m Gonna Love You Just A Little More Babe
8 Babe We Better Try And Get It Together
9 Let The Music Play
10 Don’t Make Me Wait Too Long
11 You See The Trouble With Me
12 It’s Ecstasy When You Lay Down Next To Me
13 Just The Way You Are
14 Your Sweetness Is My Weakness
15 Satin Soul (Love Unlimited Orchestra)
16 Playing Your Game, Baby
17 It Ain’t Love, Babe (Until You Give It)
18 I’m Qualified To Satisfy You
19 Loves Theme

CD2:
1 Honey Please, Can’t Ya See
2 Oh What A Night For Dancing
3 My Sweet Summer Suite
4 Love Makin’ Music
5 Love Serenade
6 It’s Only Love Doing It’s Thing
7 Baby Blues
8 Beware
9 Change
10 Sho’ You Right
11 Put Me In Your Mix
12 Dark And Lovely (You Over There) (Radio Edit)
13 I Only Want To Be With You
14 Practice What You Preach
15 Come On
16 Staying Power

Жанр: Funk, Soul

Багорі Вайт (англ. Barry White; урощений Батрі Ю'жин Катертер, англ. Barry Eugene Carter; 12 вересня 1944, Галвестон — 4 липня 2003, Лос-Анджелес) — американський співак у стилі ритм-енд-блюз, пік популярності якого припав на середину 70-х років.

Доросле життя Уайта починалася вельми оригінально: у віці 15 років він дістав 4 місяці в'язниці за крадіжку шин «Кадиллак» вартістю 30.000 доларів. Водночас Баррі рано почав виявляти цікавість до музики. Він сам вивчив гру на фортепіано, а також співав у дитячому церковному хорі (звичайний початок кар'єри для більшості американських виконавців соул і джазу). У школі він сформував групу під назвою «The Upfronts». Їх першим релізом стала пісенька під назвою «Little Girl» у 1960 році, що вийшла відразу після повернення Уайта з місць ув'язнення.

Попри те, що в Баррі був гарний низький баритон, він більше бачив себе як продюсер і композитор, ніж як співак. Ця група так і не домоглася комерційного успіху, але все-таки музиканти умудрялися заробляти на життя концертами. У середині 60-х років Уайт продюсував і писав пісні для виконавців лейблів Bronco і Mustang, був аранжувальником Віоли Віллс і Феліс Тейлор. У Баррі завжди були чуття на музику та величезний талант, хоча він так ніколи й не вивчив нотної грамоти.

1969 року він усе ще працював на Mustang, де і зустрів Дайану Парсонс і сестер Лінду та Глудин Джеймс, які стали солістками створеного Уайтом «Love Unlimited Orchestra», а Гладин 4 липня 1974 року стала і дружиною Уайта. Баррі став продюсером трьох виконавчиць і влаштував їм контракт з UNI Records, де вони записували вдалий перший сингл «Walkin' In The Rain With The One You Love». У березні 1972 року сингл розійшовся мільйонним тиражем.

Після того, як він попрацював незалежним менеджером дівчат у багатомісячному турі, він вирішив записати дві композиції з чоловічим вокалом: «I've Got So Much To Give» і «I'm Gonna Love You Just A Little More, Baby», настоюючи на тому, щоб пісні створювали інший співак. Сцена була не тим місцем, де Уайт мріяв опинитися найбільше. Однак духовний наставник Баррі, Лоррі Нуньєс, переконав його, що ніхто не зможе виконати ці пісні краще, ніж сам Уайт. Наступного року Баррі та «Love Unlimited» підписали контракт з 20th Century Records, де їхній перший сингл, «I'm Gonna Love You Just A Little More, Baby», зайняв 3-ме місце в R&B чарті та 3-е місце в попчарті, а також став золотим (впромінювачем, як і альбом «I've Got So Much To Give»). А 1974 року Уайт разом з «Love Unlimited» записує інструментальну композицію «Love's Theme», яка знову займає 1 місце, утримуючи його впродовж багатьох тижнів.

На думку багатьох дослідників дискостилю в музиці, саме «Love's Theme» є першою класичною композицією, написаною в стилі диско та неймовірною популярністю. Композиція зайняла також 10-е місце в R&B чарті. Уайт впевнено йшов шляхом до успіху. Упродовж сімдесятих Уайт створював прекрасні зразки легкої оркестрованої музики та еротичних, глибоких диско-соул композицій, як-от «Never Never Gonna Give You Up», «Can't Get Enough Of Your Love, Babe», «You're The First, The Last, My Everything » (після використана в рекламі кава Jacobs Monarch), «It's Ecstasy When You Lay Down Next To Me», «Playing Your Game, Baby» і «Your Sweetness Is My Weakness».

1979 року він передплатив контракт на 8 мільйонів доларів з CBS/Columbia Records і заснував свій власний лейбл Unlimited Gold. Падіння популярності диско відвертало за собою і спад у кар'єрі Уайта. У 1987 році він повернувся з альбомом «The Right Night and Barry White», сингл, з якого «Sho' You Right» зайняв 17-е місце в R&B чарті.

Успішне повернення було закріплене 1989 року вибуховою композицією «The Secret Garden (Sweet Seduction Suite». 1991 року вийшов наступний альбом «Put Me In Your Mix», який знову був у верхніх рядках чартів. У 1994 році вийшов зайняв 1 місце в R&B чарті альбом «The Icon Is Love» (сингл «Practice What You Preach» також обіймав 1 місце в R&B чарті впродовж 3 тижнів, а в попчарте дісталося до 18-го місця). У грудні 1999 року Уайт випустив автобіографічну книгу «Love Unlimited» («Безмежна любов»).

Розповідаючи про себе від третьої особи, Баррі пише: «Баррі Уайту дуже пощастило, що він вийшов із гетто — без освіти, без грошей, без усього — і пощастило досягти того рівня, на який він, зрештою, вийшов. Музика подарувала мені найголовніше — безліч друзів у всьому світі. Я досяг великого успіху, і вилиць для себе з цього успіху все. І я дорожжуся цим». Коли його провідали про те, що ж він вважає своїм головним досягненням, Уайт сказав: «Найкращий від усіх інших звук, сталість і моя кредо — завжди залишатися ретельним у своєму мистецтві. Я сподіваюся, що саме тому мене будуть пам'ятати...»

Вайт, більшу частину свого дорослого життя Lasource ожирінням і, як наслідок цього, підвищеним кров'яним тиском, восени 2002 рокуболів нирковою недостатністю, від якої і помер 4 липня 2003 року (перед цим переносячи в травні інсульт). Послідовними його словами сталі: «Оставте мене в спокої, я в порядку». Його тіло було кремоване, і попіл був розвіяний сім'єю біля берегів Каліфорнії.

На церемонії, що відбулася в Нью-Йорку 20 вересня 2004 року, Уайт був посмертно введений у зал слави танцювальної музики.

Став прототипом Джерома «Шефа» Макелроя з мультсеріалу «South Park».

Він отримав 2 премії «Греммі», був володарем 41 платинового та 106 золотих дисків.