Олег Погудин — Найкраще (2CD, Digipak)

CD1:
1 Ранок Туманний
2 І Тихо, Іve
3 На Зарі Ти її Не Буди
4 Білої Акації Квіти Запашні
5 Я пам'ятала Вальса Звук Чарівний
6 Як Солодко З Него Мені бути
7 Жаворонок
8 Побудьай Со Мною
9 Я зустрів Вас
10 Очі Чорні
11 Ямщик, Не Перегони Кінь
12 Колискова
13 Темноет Дорога
14 Ніч Світло
15 Калитка
16 Не Пробуждай Воспоминаний
17 Елегія (Муз. Глинки)
18 Мені не сумно
19 В'ється Ластівка
20 Не Тверді
21 Заздалегідь Кубок
22труси І Діва
23 Моя Душечка
24 Залізний Вальс (Спроміняний Вальс)
25іколіть, Скалянисті гори
26 Ех, Дороги
27 Я Вас Люблю

CD2:
1 Дінь-Дінь-Дінь
2 Елегія (Муз. Яковлева)
3 Хризантеми
4 Я Вас Любил
5 Гори, Горі, Моя Зірка
6 Дрімають Плакучі верби
7 Пара Гнідих
8 Спогади
9 Затворница
10 Забули Ви
11 Янову Перед Тобою
12 Чарівні очі
13 Вам Не Зрозуміти Мої Печата
14 Коробійники
15 Сльоза
16 Зимовий Вечір
17 Портрет
18 Не Твердді
19 Тільки Раз Бують У Життєвісліджуючи
20 Дорогий завдовжки
21 В Далекий Край рейхир відлітає (Любиме Місто)
22 В Землянці
23 В Лісу Прифронтом
24 Журавлі
25 Вечерний Звон

 

Олег Євгеньєвич Погудин (род. 22 грудня 1968 року, Ленінград, СРСР) — радянський і російський камерний співак (тенор), виконавець романсів, педагог.

Народний артист Росії (2015).

Олег Погудин виріс в інтелігентній родині вчених, його дитинство пройшло в околиці країни Ленінграда. Батьки працювали в науково-дослідному інституті військово-промислового комплексу, кілька поколінь Погудинних по чоловічій лінії чудовоспівали. Олег почав займатися музикою із семи років.

1979-1982 роки спеціалізувався на дитячому хорі Ленінградського радіо та телебачення під керуванням Ю. М. Словницького, у якому він відразу ж став одним із солістів. До цього часу належать перші виступи юного співака на великих концертних майданчиках (БКЗ «Октябрський», Великий зал Філармонії імені Дм. Шостоковича, данська Академська Капела їм. М. Глинки), а також перші записи на радіо та телебачення. Разом із хором виїзджав на гастролі в Німеччину, інші країни. Архівні записи тих років Погудину (згідно з « Енциклопедією Кирила та Мефодії»)) «дотепер транслюються петербурзьким радіо, вражаючи слухачів чистотою голосу та рівнем виконавчої майстерності 'пітерського Роберто Лоретті'.

Після закінчення школи Олег Погудин мріяв вступити до Ленінградської консерваторії, але шістнадцятирічному юнакові радили почекати, поки зміцніє голос і прийти скоринку. Не бажаючи чекати, 1985 року він став студентом акторського факультету (майстерня А. Н. Куніцина) Ленінградського державного інституту театру, музики та кінематографії ним. Тут Погудин продовжив серйозно займатися вокалом, і його дипломною роботою став моноспектакль, у якому автор виконав пісні з репертуара Олександра Вертинського, причому «не копіював манеру співу знаменитого російського шансон'є, а шукав свої виразні вокальні фарби, інтонації, акценти». 1988 року деякий час співав у церковному хорі та навіть задумував піти в монастир. Пройшовши 1989 року стажування в Театральному центрі ним. Юджина О'Ніла (Eugene O'Neil Theater Center), у США (по лінії Американського Національного театрального інституту), Погудин взяв участь у кінцевому музичному оформленні на сцені Линковин-центр у Нью-Йорку. 1990 року він закінчив СПГАТИ, отримавши диплом із відмінністю. Від 2004 до 2010 року Олег Погудін вишив у Санкт-Петербурзьку театральну академію.

1990 року Погудин представив публіці оригінальну програму «Я — артист!» за піснями А. Н. Вертинського. Тоді ж він став актором Санкт-Петербурзького АБДТ ним. Гіркого, на сцені якого працював аж до 1993 року. 1991 року вийшов перший великий диск О. Погудину «Зірка Любові». Рік потому за запрошенням Шведського культурного центру він провів два концертні тури по Швеції, з великим успіхом виконуючи російські романси та народні пісні; вважається, що саме Швеція дала «молодому виконавцю співакську сплутування в життя». З 1993 року Погудин присвячує себе суто концертній діяльності — як у Росії, так і за кордоном, постійно працюючи на регіональних радіо- та телестудіях.

Упродовж 1993-1996 років на РТР вийшли десять музичних фільмів з його участю, шість з яких — «Жаворонок» (1993), «Зірка Любові» (1994), «Помовимо про дива любові» (1994), «Циганський романс» (1995), «Руська пісня та старовинний романс» (2-х частинах, 1995—1996) — були присвячені безпосередньо його творчості. У 1997 році Олег Погудин став Лауреатом Фестива «Глас Ангельський Росії» і був відзначений нагородою «Ангел Трубувальний», 1999 року отримав Царську художню премію, у 2002 році — премію «Тріумф». Наприкінці 2004 року йому було присвоєно звання заслуженого артиста Російської Федерації.

У 2005-2006 роках Погудин був провідним програмами «Романтика романсу» на каналі «Культура». Від 2004 року він — викладач, а з 2007 року — доцентectal Естради та музичного театру Санкт-Петербурзької Академії театральних мистецтв. За участю Погудина на сцені навчального театру були поставлені спектаклі «Голоса минулої повіки», «Алі вітрила», «Дорога без кінця», що стали помітними подіями петербурзького театрального життя.

До репертуару артиста входить понад 500 пісень і романсів. Основні концертні програми: Російський старовинний міський романс, класичний російський романс, народна пісня; військові пісні; пісні, романси, вокальні твори закордонних авторів. Особливе місце в творчості артиста займають монографічні програми, присвячені пам'яті відомих виконавців вітчизняної естради: А. Н. Вертинського і Б. Ш. Окуджави, К. Лещенко.

У 2000-х роках особлива увага артиста була зосереджена на роботі над серією концертів і записів під назвою «Русському генія», мета якої — втілити на сцені та в записування твору камерного вокального жанру на вірші російських поетів XIX — початку XX веков. У межах цієї програми проходить постійна співпраця з літературними музеями Росії, як-от: Національний Музей-заповідник А. С. Пушкіна «Міхайлове», Музей-усадьба Л. Н. Толстого — Ясна Поляна, Музей-усадьба А. С. Грибоїдова — Хмеліта та ін.

З 1995 року спочатку на Петербурзькому радіо, а потім у пресі та влаштовувачами концертів Погудин широко згадувалося як «Срібний голос Росії», «Король романса».

З 2012 року член Ради під час президента Російської Федерації з культури та мистецтва.

Сам Погудин називає себе представником естрадного жанру, який намагається виступати на академічному рівні. Естетично свої творчі ідеали пов'язують з XIX століттям.

У пресі згадувалося, що райдер артиста досить скромний: пляшка води, кілька бутербродів і чашка кави після виступу. Погудин може виступати навіть у неопалюваних залах за умови гідного художнього рівня самого заходу. Творчий колектив виконавця складається з 15 музикантів.