Віктор Цою й група Кіно — Найкраще. Частина 1 (2CD, Digipak)

Диск 1
1 Колись Ти був Бітником
2 Час Є, А Денег Ні
3 Просто хочеш Ти знати
4 алюмінієві Огірки
5 Восьмикласниця
6 Электричка
7 Безробільник
8 Бездельник 2
9 Сонячні Дні
10 Мої Друзі
11 На Кухні
12 Без Десяти
13 Пора
14 Камчатка
15 Тролейбус
16 Кожну ніч
17 Хочу бути З Тобою
18 Я Іду В Улиці
19 Транквілізатор
20 Прогулянка Романтика
2133
22 Дощ Для Нас
Диск 2
1 Це Не Любов
2 Уходи
3 Бачили Ніч
4 Пробуджуйся Це Любов
5 весна
6 Ти бачиш так Несучасно
7 фільмів
8 Верь Мені
9 Твій Номер
10 Місто
11 Танець
12 Музика Волн
13 Гра
14 Діти Прохідних дворів
15 Життя В Стеклах
16 Яаю Свій дім
17 саша
18 Ніч
19 Розріши Мені

Жанр: Rock, Pop

«Кіно» — одна з найпопулярніших радянських рок-груп 1980-х років. Лідером, автором практично всіх текстів і музики незмінно залишався Віктор Цою, після смерті якого колектив, який випустив загалом за дев'ять років на студійних альбомах понад сто пісень, кілька збірок і концертних записів, а також велика кількість не офіційних бутлегів, припинив існування.

Стилістично група пішла від багатьох традиційних елементів російського року, зокрема замість звичайних ударних установок нерідко використовувалися різноманітні програмовані ефекти, що створювалися за допомогою драм-машин, що часом надавалося звучанню наліт «дискотечності» або «попсовності». Тематичний складник лірики на ранньому етапі творчості відбиває підліткову буденність і драматичні переживання щодо любові, завдяки чому музиканти отримали звання «нові романтики»; в пізніших текстах героїка та протест поєднуються з трагічністю світочуття.

Популярність «Кіно» з роками постійно росла, якщо спочатку музиканти грали лише на квартирниках і випробували жорстку критику як з боку офіційної, так і формальної преси, то наприкінці десятиліття їхні пластинки розповсюджувалися мільйонними тиражами, а на концерти збираються цілі стадіони шанувальників. Група породила феномен «кінонії», що підсилився після трагічної загибелі Віктора Цоя і наявний донині — місце роботи музиканта стало об'єктом паломничності численних фанатів з усіх країн пострадянського простору, у Кривоабатському переулку (Москва) з'явилася так звана «стіна Цоя», яку шанувальники вимальовували цитатами з пісень та визнаннями в любові до творчості групи. «Кіно» часто знаходить відображення в масовій культурі, залишеній ними надбання високо оцінюється сучасними оглядачами та музиковедами.