Віктор Цою й група Кіно — Найкраще. Частина 2 (2CD, Digipak)

Диск 1
1 Група Крові
2 Перемін
3 Останній Герой
4 Спробуй Спеть разом зі Мною
5 Далі Дейти Будем Ми
6 Ми Хотимо Танцювати
7 Зірки Залишитися тут
8 Закрий За Мною Двері, Я ухожу
9 Мама, Ми всі Сошлі С Ума
10 Спокійна Ніч
11 У наших очах
12 Війна
13 Місце для Кроку вперед
14 Бошетунмай
15 Мама Анархія
16 Проходжень
17 Легенди
Диск 2
1 Зірка Імені Сонце
2 Кончиться Літо
3 Червоно-Жовті Дні
4 Пачка Сигарет
5 Сліди за Собою
6 Пісня Без слів
7 Кукушка
8 нам З Тобою
9 Піталь
10 Зірка
11 Апель
12 Невісела Пісня
13 Коли Твоя Дівчина Больова
14 Мурашиник
15 Стук
16 Казка

Жанр: Rock, Pop

«Кіно» — одна з найпопулярніших радянських рок-груп 1980-х років. Лідером, автором практично всіх текстів і музики незмінно залишався Віктор Цою, після смерті якого колектив, який випустив загалом за дев'ять років на студійних альбомах понад сто пісень, кілька збірок і концертних записів, а також велика кількість не офіційних бутлегів, припинив існування.

Стилістично група пішла від багатьох традиційних елементів російського року, зокрема замість звичайних ударних установок нерідко використовувалися різноманітні програмовані ефекти, що створювалися за допомогою драм-машин, що часом надавалося звучанню наліт «дискотечності» або «попсовності». Тематичний складник лірики на ранньому етапі творчості відбиває підліткову буденність і драматичні переживання щодо любові, завдяки чому музиканти отримали звання «нові романтики»; в пізніших текстах героїка та протест поєднуються з трагічністю світочуття.

Популярність «Кіно» з роками постійно росла, якщо спочатку музиканти грали лише на квартирниках і випробували жорстку критику як з боку офіційної, так і формальної преси, то наприкінці десятиліття їхні пластинки розповсюджувалися мільйонними тиражами, а на концерти збираються цілі стадіони шанувальників. Група породила феномен «кінонії», що підсилився після трагічної загибелі Віктора Цоя і наявний донині — місце роботи музиканта стало об'єктом паломничності численних фанатів з усіх країн пострадянського простору, у Кривоабатському переулку (Москва) з'явилася так звана «стіна Цоя», яку шанувальники вимальовували цитатами з пісень та визнаннями в любові до творчості групи. «Кіно» часто знаходить відображення в масовій культурі, залишеній ними надбання високо оцінюється сучасними оглядачами та музиковедами.