David Bowie – Greatest Hits (2CD, Digipak)

CD1:
1 Space Oddity 5:15
2 Black Country Rock 3:32
3 The Man Who Sold The World 3:56
4 Changes 3:34
5 Life On Mars 3:52
6 Oh! You Pretty Things 3:14
7 Velvet Goldmine 3:12
8 Starman 4:18
9 Ziggy Stardust 3:16
10 Suffragette City 3:27
11 John, I'm Only Dancing 2:42
12 The Jean Genie 4:06
13 Drive-In Saturday 4:29
14 Aladdin Sane 5:10
15 Let’s Spend The Night Together 3:07
16 Rebel Rebel 4:30
17 Fame 4:14
18 Golden Years 3:29
19 Sound And Vision 3:05
20 Boys Keep Swinging 3:21
21 Heroes 3:33

CD2:
1 Ashes To Ashes 3:36
2 Let's Dance 4:07
3 China Girl 4:07
4 Modern Love 3:58
5 Blue Jean 3:12
6 Dancing In The Street 3:10
7 Absolute Beginners 5:37
8 Time Will Crawl 4:18
9 Under The God 4:06
10 Jump They Say 4:23
11 Buddha Of Suburbia 4:20
12 Outside 4:04
13 Little Wonder 6:02
14 Thursday’s Child 5:23
15 Everyone Say's «Hi» 3:57
16 New Killer Star 4:40
17 Where Are We Now? 4:09
18 Lazarus 6:22

Жанр: Rock

Девід Боуї (англ. David Bowie) [ ⁇ bo ⁇ i]? (справжнє ім'я Девід Роберт Джонс (англ. David Robert Jones); 8 січня 1947, брікстон, Ламбет, Лондон, Англія — 10 січня 2016, Манхеттен, Нью-Йорк, Нью-Йорк, Сполучених Штатів Америки) — британський рок-співучий і автор пісень, а також продюсер, звукорежисер, художник і актор. П'ятдесяти років працював музичною творчістю і часто змінював імідж, тому його називають «хамелеоном рок-музики». Водночас Боуї вдавалося зберігати власний впізнаваний стиль, успішно поєднуючи його з актуальними музичними напрямами. Боуї вважається новатором, зокрема завдяки своїм роботам 1970-х. Він зробив вплив на багатьох музикантів, був відомий своїм характерним голосом і інтелектуальною глибиною створених ним робіт.

Випустивши в перші роки своєї діяльності альбом David Bowie і кілька синглів, Девід Боуї, однак, став відомий широкій публіці лише восени 1969 року, коли його пісня «Space Oddity» досягла першої п'ятірки у британському хіт-параді. Після трьох років експериментів він знову з'явився на публіці 1972 року під час розквіту глем-року, створивши яскравий андрогінний образ персонажа на ім'я Зіггі Стардасть. Його хіт-сингл «Starman» зі знаменитого альбому The Rise and Fall of Ziggy Stardust and the Spiders from Mars увійшов у першу десятку хіт-парада Великобританії. У період порівняно недовгого використання образу Зіггі Стардастьа Боуї часто застосовував музичні інновації та незвичайні візуальні постановки.

1975 року Боуї домігся першого великого успіху в Америці із синглом номер один «Fame», написаним у співавторстві з Джоном Ленноном, і хіт-альбом Young Ameres, стиль якого співак описує як «пластиковий соул» (англ. plastic soul). Звук альбому є радикальним зміщенням у музичному стилі Боуї, який спочатку відштовхував багатьох британських фанатів співака. Потім він виправдав очікування свого лейбла та американських шанувальників, випустивши мінімалістський альбом Low (1977) — перший із трьох дисків так званої «Берлінської трилогії Боуї», записаних спільно з Браяном Іно впродовж наступних двох років. Всі три альбоми увійшли до п'ятірки найкращих хіт-парада Великобританії і на довгий час здобули вкрай позитивні відгуки критиків.

Після нестійкого комерційного успіху наприкінці 1970-х років Боуї знову з'явився на першому місці в британських чартах у 1980 році із синглом «Ashes to Ashes» і альбомом Scaly Monsters (and Super Creeps). 1981 року він разом із групою Queen записує «Under Pressure» — ще один сингл, який добрався до вершини британського чарту. Новий пік комерційного успіху Боуї прийшов на 1983 рік, у якому був випущений альбом Let's Dance, що ввімкнув такі хіти, як-от «Let's Dance», «China Girl» і «Modern Love». Впродовж 1990-х і 2000-х Боуї продовжує експериментувати з музичними жанрами, зокрема граючи в стилях білий соул, індастріал, AOR і дженангл. Його останнім студійним альбомом став Blackstar, випущений 8 січня 2016 року.

У 2000 році тижневик New Musical Express проводив опитування серед музикантів різних стилів і напрямів. Питання було тільки один: «Якій музикант зробив найбільший вплив на вашу власну творчість?» За результатами опитування найвпливовішим музикантом століття був визнаний Девід Боуї. Боуї домігся визнання, зокрема і як кіноактер; серед найвідоміших його ролей — інопланетянин Томас Джером Ньютон у «Людині, який впав на Землю» (пограбований американською кінопремією «Сатурн»), вампір Джон у «Голоді», король гоблінів Джарет  у «Лабіринті».

2002 року у опитуваннях Бі-бі-сі «100 найбільшихvay» Боуї зайняв 29-е місце. Упродовж своєї кар'єри він продав понад 136 мільйонів пластинок, у такий спосіб увійшовши в десятку найуспішніших артистів в історії популярної музики Великобританії. Шість його альбомів входять до списку «500 найбільших альбомів усіх часів» за версією журналу Rolling Stone (причому перші три з них вийшли поспіль — з 1972 до 1973 року, інші три — 1976-1977 роки). 2004 року журнал Rolling Stone поставив його на 39-е місце в списку «100 найбільших виконавців рок-музики всіх часів» і на 23-е місце в списку «100 найбільших вокалістів усіх часів».

8 січня 2016 року Боуї виповнилося 69 років, але два дні по тому музикант помер від раку печінки, з яким бореться впродовж останніх півтора років. Співанець помер у колі своєї родини.

У 1923 2016 року був анонсований випуск раніше невичерпного альбому Боуї. Нова пластинка — The Gouster — буде випущена в складі бокс-сіта Who Can I Be Now? (1974—1976). Продюсер і друг музиканта - Тоні Вісконті розповідає, що The Gouster з'явився як результат захоплення Боуї фанком і соул-музикою: «Can було незнайоме слово gouster, але Девідment, що в 1960-х серед афроамериканців Чикаго так називалася певна манера одягатися. У контексті альбому це слово означає атмосферу гордості та стильності ».

Роком пізніше Metallica випустила альбом Ride The Lightning. Вмикання в альбом повільнішої, інросспективної пісні «Fade To Black» вигідно виокремило Metallica з більшості інших треш-метал-груп.

Стиль групи формувався під впливом ранніх хеві-метал і хард-рок груп і виконавців, як-от Black Sabbath, Deep Purple, Led Zepplin, Ted Nugent, Rush, Aerosmith, і Scorpions, груп нової хвилі британського хеві-металу, як-от Venom, Motöread, Diamond Head, Judas Priest, і Iron Maiden і ранніх панк-рок-груп, як-от Ramones і The Misfits. Х'ю відчув, що Metallica розширила свою композицію та діапазон вираження, щоб взяти агресивніший підхід у таких релізах, і лірика мала справу з більш особистими та соціально свідомими проблемами. Ліричні теми, досліджувані на Master of Puppets, містять кардіолог іношувачі, гнів, божевілля, монстри та таблетки.

1991 року, з новим продюсером Бобом Роком, Х'ю зазначений, що Metallica спростила та раціоналізувала свою музику для більш комерційного підходу, щоб звернутися до широкої аудиторії. «Группа відмовилася від свого агресивного, швидкого темпу, щоб розширити свою музику та висловити теситуру», — заявив Роберт Палмер із Rolling Stone. Зміна напрямку виявилася комерційно успішною, оскільки Metallica був першим альбомом групи, який досяг першої позиції в Billboard 200. Metallica помітили зміни рок-сцени, створеної гранж-рухом початку 1990-х. У Load група зосередилася на неметалістичних впливах і змінила музичний напрям. Приходячи від ліричних тем, що мають справу з пивом і монстрами, новий ліричний підхід Metallica зосередився на подразненні, втраті та злегшенні.

St. Anger ознаменувався великими змінами у звучанні групи. Гітарні соло були виключені з альбому, залишивши «сирой і необроблений звук». Лірика альбому пов'язана з реабілітацією Хетфілда, зокрема посилання на диявола, анти-наркотичні теми, клаустрофобія, приреченість іріжність.