Олександр Галь — Найкраще (2CD, Audio)

CD1:
1 Коли Явертаються
235-шкарпетковий Романс
3 Йдуть Друзі
4 Ще Раз О8197
5 Помилка
6 Старательський Вальсок
7 Хмари
8 Караганда
9 Пам'яті Пастернака
10 Пісня Про велосипед
11 Песня про 1950 Дім
12 Легенди О Табаку
13 Летять качки
14 Розмови з Музою
15 Винники виявлені
16 Вітальняна Пасторалія
17 Новорічний Запій
18 Тонечка
19 Після Вечірки
20 Все Невчасне
21 За Чужа Печаль І За Читьє-то Незвана Дитя

CD2:
1 Баллада Про Том Як Треба Пити на Троїх
2 Балоди Про Том, як Я Їзджав Навіювати Свого Старого Брата...
3 Історія Про Том, як Клім Петрович Виступив на Мітингу В Захист світу
4 Історія Про Том, як Клім Петрович, Баюкал Свого Внука, Семена
5 Історія про Том, Як Клім Петрович Добивався, Щоб Його Цеху Присвоїли Звання
6 Плач Дарі Колом'яної Поводу Запою Її Супруга
7 сторія Про Том, як Клім Петрович Відсув Проти Економної допомоги Слаборозвитим Країнам
8 Балада Про Прибавову Вітальність
9 Баллада Про Осмаженість (Пам'яті Данони Хармса)
10 Пісна О Малярах, Істопнику та Теорії відносності
11 Я беру участь У Наученому спорті
12 Рідкий набряк
13 Баллада Про Том Як Одна Принцеса Раз В Три Місяць Пригодила повеселити В Ресторан «Динамо»
14 Атлант Або Баллада Про майора Чистова
15 Жорстка історія, яку Я Підслукав В Піввікзальному Шалмані
16 Нічна бесіда В Вагоне-ресторані
17 Лікарняна Циганочка
18 Баллада Про Том, Як мало Не Спіне СМА·годився Антикварного Магазину
19 Червоний Трикутник
20 Собаки Бують Дури

Жанр: Авторська пісня

Олександр Аркадеєвич Гализна (справжнє прізвище Гінзбург; 19 жовтня 1918, Катеринаслав — 15 грудня 1977, Париж) — радянський поет, сценарист, драматург, прозаїк, автор і виконавець власних пісень. Східний Народно-Трудового Союзу російських солідаристів (НТС). «Галяль» — літературний псевдонім, складений із літер власних прізвища («Г»), імені («Ал») і якості («ич»).

З кінця 1950-х рр. Галищ починає складати пісні, виконуючи їх під власний акомпанемент на семиструнній гітарі. Відштовхуючись у якусь міру від романсової традиції та мистецтва А. Н. Вертинського, Галиц став одним із найяскравіших представників жанру російської авторської пісні (поряд з В. C. Висоцьким і Б. Ш. Окуджавою), який незабаром розвинув барди та який з появою магнітофонів здобув величезну популярність. У цьому жанрі Галинц сформував свій власний, особливий напрям.

Перші свої пісні 1940-х — 50-х років Галіч згодом не вмикався в збірки.

Перші пісні — «Лінька» (1959), «Про малярів, істопника та теорію відносності» і «Закон природи» (вага 1962) — є порівняно нешкідливими вантичному плані, проте різко диссонували з офіційною радянською естетикою. Так почався коренний перелом у творчості вельми безпечного радянського літератора. Йому сприяє й історія з несправжньою прем'єрою п'єсією Галіча «Матросова тиша», написаної для театру «Совремінник». Уже відрепетовану п'єсу заборонили до показу, заявивши автору, що він поперечно представляє роль натовпу у Великій Вітчизняній війні. Цей епізод Галич потім описував в автобіографічній повісті «Генеrальна репетиція» (Кожен 29.5.1973).