David Bowie – Black Tie White Noise (1993) (CD Audio)

Опис

01. The Wedding (5:04)
02. You’ve Been Around (4:45)
03. I Feel Free (4:52)
04. Black Tie White Noise (4:52)
05. Jump They Say (4:22)
06. Nite Flights (4:30)
07. Pallas Athena (4:40)
08. Miracle Goodnight (4:14)
09. Don’t Let Me Down & Down (4:55)
10. Looking For Lester (5:36)
11. I Know It’s Gonna Happen Someday (4:14)
12. The Wedding Song (4:29)
Bonus tracks:
13. Jump They Say (3:58) Alternate mix
14. Lucy Can’t Dance (5:45)

Стиль: Rock

 

Black Tie White Noise – вісімнадцятий студійний альбом Девіда Боуї, був виданий у квітні 1993 року. Він став його першою сольною роботою в 90-х — після експериментів з хард-рок-групою «Tin Machine» (які не здобули схвалення у критиків), відправки „на пенсію“ своїх старих хітів під час турне Sound+Vision Tour та одруження з супермоделлю Іман Абдулмаджід у 1992 році. У записі однієї з пісень взяв участь його старий друг Мік Ронсон, гітарист епохи Зіггі Стардаста, який помер від раку того ж року. За словами самого Боуї, платівка була натхненна його весіллям, і містить композиції, що відображають ці недавні події, наприклад «The Wedding» та репризу до цієї пісні в кінці диску.

Альбом дебютував на верхньому рядку британського чарту, де пробув два тижні. Він став останнім альбомом Боуі #1 у Великій Британії аж до моменту виходу The Next Day, у 2013 році.

Однойменна пісня Black Tie White Noise натхнена бунтом у Лос-Анджелесі, викликаним проблемами расизму в правовій системі. Ця композиція виконана Боуї у дуеті зі співаком Al B. Sure!.

Композиція «Jump They Say» є даниною пам'яті єдиноутробному братові Боуї, Террі Бернсу, який скоїв самогубство, будучи госпіталізованим з діагнозом шизофренії у 1980-х. Тема пісні - відповідність мас (схожих і несхожих людей), проводить паралелі з деякими з його ранніх робіт, включаючи "All The Madmen" з "The Man Who Sold The World" та "Mass Production" з альбому Іггі Попа "The Idiot", над яким вони з Боуї працювали разом.

Хоча на думку деяких критиків, альбом у музичному плані перевершував Let's Dance, публіка все ще не була до кінця впевнена, чи готова вона сприймати Девіда Боуї знову. Тим не менш, альбом досяг першого місця в хіт-парадах Великобританії, з такими синглами, як Jump They Say і Miracle Goodnight. Однак, до перевидання пізніше у 1990-х, альбом був надзвичайно рідкісним, оскільки лейбл Savage Records, який випустив альбом, раптово збанкрутував. Хоча альбом часто вважається дивною відправною точкою Боуї в 90-ті, Black Tie White Noise знаменує собою початок його сучасної ери.

Багато критиків припустили, щоб швидше ім'я Боуї, а не музика, запобігло більшому комерційному успіху альбому; щоб довести свою точку зору, в 1993 році був зроблений анонімний ремікс на композицію з альбому, Palas Athena і випущений на американському танцмайданчику, він став великим хітом.

Щоб відзначити 10-річчя альбому, у 2003 році випустили перевидання, що складається з оригінального альбому, другого диска реміксів та раритетів, а також бонус-DVD із музичними відео з Black Tie White Noise. Такі пісні як «Real Cool World» (пісня із саундтреку до фільму «Паралельний світ» з Бредом Піттом, була видана як сингл у 1992) та «Lucy Can't Dance» (бонус-трек з оригінального альбому) були включені в бонус -диск, поряд із танцювальними міксами багатьох пісень альбому.