Korn – The Serenity Of Suffering (2016) (Deluxe Edition) (CD Audio)

Опис

01. Insane (03:50)
02. Rotting In Vain (03:33)
03. Black Is The Soul (04:01)
04. The Hating (04:22)
05. A Different World (feat. Corey Taylor) (03:20)
06. Take Me (03:00)
07. Everything Falls Apart (04:17)
08. Die Yet Another Night (04:28)
09. When You’re Not There (03:24)
10. Next In Line (03:28)
11. Please Come For Me (02:53)
12. Baby (Bonus Track) (04:55)
13. Calling Me Too Soon (Bonus Track) (03:23)

Жанр: Nu Metal, Alternative Metal
 

Дванадцятий студійний альбом винахідників стилю ню метал вийшов як завжди шаленим, щедрим на музичні контрасти і в міру незвичайним — соліст Джонатан Девіс тепер епізодично грає на волинці, а одну з пісень із гуртом заспівав Корі Тейлор — фронтмен майже такої ж культової команди Slipknot видовищної та знаменитої, але все одно не менш лютої та драматичної команди — Stone Sour (нині збирається, на жаль, тільки час від часу).

Сам Korn змінився мало: всі фірмові прийоми групи знову ефектні, драматичні і порадують шанувальників. Різноманітність яскравих і лютих музичних тем, наполегливі гітарні рифи, часом до сліз скрегочучі душу емоціями речитативи і чіпкі, миттєво запам'ятовуються приспіви, які можна звинуватити у якійсь нудотності, навіть певної попсовості і навмисної хитовості. Але в цьому теж давня і успішна «фішка» Korn: у поєднанні жорстокої грубості та наждачних співів із відчайдушною вразливістю неспокійних та тривожних рефренів. Але змішувати «вірші та прозу, лід і полум'я» Korn цілком «по-пушкниски» і раніше вважали своїм справедливим, фірмовим способом успіху.

Гурт знову нагадав, хто є господарем у будинку, тобто в світі ню металу та хардкору. А заразом позбулися проблеми ідентичності — біди, яка чатує на більшість колективів, які виробили надійний формат досягнення успіху. Так, була пара таких передбачуваних альбомів, але ця напасть уже позаду: хлопці знову доречно здичавіли і скучили за битву за першість у стилістиці — у The Serenity of Suffering вони знову мають і занепокоєння, нерв і вражаючі ефекти.

Вокал Девіса знову зухвалий, гарячковий — співак вчасно гаркає, а коли треба, жалібно сповідається. І в його голосі з'являється така ніжність, що просто мурашки біжать по шкірі… Ну а незабаром слідує перемикання швидкостей вже на апокаліптичний форсаж. Є в цьому диску повноформатність, різноманітність матеріалу, і він ні в якому разі не похнюпився, а кожна наступна пісня не є певною мірою повторенням або розвитком теми попередньої (як у Кorn теж траплялося).

Але особливо The Serenity of Suffering сподобається тим, хто захоплювався цим гуртом ще у 90-ті. І річ не в ностальгії. А в граничній затятій тязі Korn знову довести, що саме ню метал — музика, що поєднує різні стилі і рухає прогрес почуттів і технологій у бік ще більшої адекватності нашим суворим часом, які не виключають при всій їх жорсткості, ще й співчуваючому душевному смутку — сьогодні, може , вона і найактуальніша, необхідна.

Та й 90-ті роки були не найгіршими часами для розвитку важкої гітарної музики, до речі… Ну, а враховуючи те, що запис проходив у домашній студії Джонатана Девіса (і тому гурт нікуди не поспішав, удосконалюючи звучання нових пісень) та й як продюсера був запрошений запеклий фахівець і володар кількох премій Grammy Нік Рескаленіз (який працював, до речі, і з групою Deftones), очевидно, що і цей диск Korn незабаром почне збирати музичні нагороди. Було б слушно.