Кошик
348 відгуків
+380 (67) 776-46-77
+380 (67) 846-77-64
Music kiev — музика на CD, MP3, DVD та Blu-ray дисках

Led Zeppelin – Led Zeppelin (1994) (CD Audio)

360 ₴

  • В наявності
Led Zeppelin – Led Zeppelin (1994) (CD Audio)
Led Zeppelin – Led Zeppelin (1994) (CD Audio)В наявності
360 ₴
+380 (67) 776-46-77
  • +380 (67) 846-77-64
+380 (67) 776-46-77
  • +380 (67) 846-77-64
повернення товару протягом 14 днів за домовленістю

Опис

01. Good Times Bad Times (2:48)
02. Babe I’m Gonna Leave You (6:42)
03. You Shook Me (6:28)
04. Dazed And Confused (6:28)
05. Your Time Is Gonna Come (4:35)
06. Black Mountain Side (2:12)
07. Communication Breakdown (2:31)
08. I Can't Quit You Baby (4:42)
09. How Many More Times (8:30)

Жанр: Hard Rock, Classic Rock

Формат: CD, Album, Reissue, Remastered
 

Рік виходу альбому: 1969
Рік випуску диску: 1994

Led Zeppelin - дебютний студійний альбом британського рок-гурту Led Zeppelin, записаний у жовтні 1968 року в лондонській Olympic Studios і випущений Atlantic Records 12 січня 1969 року. Спочатку альбом зібрав переважно негативні відгуки преси, але мав великий комерційний успіх і згодом був високо оцінений рок-критиками. Дату випуску альбому, 12 січня 1969 року, журнал Kerrang! у спеціальному випуску відзначив як день народження хеві-металу.

У серпні 1968 року британський гурт The Yardbirds розпався. Гітарист Джиммі Пейдж зберіг права на назву групи та контрактні зобов'язання, до яких входила серія концертів у Скандинавії. У свій новий склад Пейдж запросив вокаліста Роберта Планта, бас-гітариста Джона Пола Джонса та барабанщика Джона Бонема. У вересні 1968 року група провела гастролі по Скандинавії як The New Yardbirds, виконуючи як старий матеріал групи, так і нові пісні: Communication Breakdown, I Can't Quit You Baby, You Shook Me, Babe I' m Gonna Leave You» та «How Many More Times».

Через місяць після повернення до Англії, у жовтні 1968 року, Пейдж змінив назву гурту на Led Zeppelin і разом із рештою музикантів вирушив до лондонської Olympic Studios записувати дебютний альбом. В інтерв'ю 1990 року Пейдж розповів, що на запис альбому пішло загалом 36 годин студійної роботи (протягом двох тижнів): він зазначив, що знає цю цифру точно — за рахунком, який був виставлений групі. Одна з причин того, що робота йшла швидко, полягала в тому, що матеріал, що записувався, був чудово відрепетирований під час скандинавських гастролей. «Група почала розробляти аранжування вже під час скандинавського туру, і я знав абсолютно точно, до якого прагну звучання. Все склалося неймовірно швидко», - казав Пейдж.

Крім того, оскільки група ще не підписала свій контракт з Atlantic Records, Пейдж та менеджер Пітер Грант заплатили за сесії з власної кишені: «казенних» коштів, на які можна було б затриматись у студії просто не було.

В інтерв'ю журналу Guitar World Пейдж зазначав, що самофінансування забезпечувало і творчу свободу:

Мені потрібна була повна свобода, бо я точно знав, що хочу зробити з цими хлопцями. Власне, я профінансував і повністю записав перший альбом ще до того, як ми вирушили до Atlantic… Це не має нічого спільного з «звичайним порядком справ», коли гурт отримує аванс на запис альбому. Ми прибули у Atlantic вже з плівкою у руках… Реакція Atlantic була надзвичайно позитивною.

Загалом на запис альбому гурт витратив 1782 фунти стерлінгів.

Експерт з історії Led Zeppelin Дейв Льюїс зазначав, що «…за можливим винятком першого альбому Beatles в Abbey Road, на який пішло 12 годин, це найефективніше використання студійного часу в історії рок-музики. Дебютний альбом Led Zeppelin зібрав загалом близько 3.5 мільйонів фунтів, тим самим у 2,000 разів перевищивши внесену суму».

Джиммі Пейдж сам записав альбом як продюсер; звукоінженером був тут Глін Джонс, який раніше працював з The Beatles, The Rolling Stones та The Who. Альбом був записаний на аналоговій 4-доріжковій апаратурі, що допомогло зберегти природність та «теплоту» звуку. «Перший альбом можна вважати „живим“, він такий і є і таким був записаний свідомо. Там є накладення, але основні доріжки записані наживо», - говорив Пейдж.

Пейдж використовував природний простір кімнати посилення об'ємності звуку. Він віддали мікрофони від ударної установки та підсилювачів, а один мікрофон виставив на 20 футів від ударних. Прийнявши на озброєння ідею «відстань до глибини», Пейдж став одним з перших продюсерів, який записав ембієнт звуку, використавши час, який звук від зіграної ноти проходить від одного кута кімнати до іншого.

В альбомі виявився «витік» вокалу Планта з однієї доріжки до сусідніх. В інтерв'ю журналу Guitar World (1998) Пейдж говорив: «Голос Роберта був надзвичайно сильним і через це його можна чути на інших доріжках. Як не дивно, цей витік виглядає так, ніби зроблено навмисне». У «You Shook Me» Пейдж використовував техніку «зворотного відлуння», коли відлуння звуку випереджає сам звук: цього ефекту він досягав, записуючи відлуння на вільну доріжку, потім перевертаючи плівку.

Джиммі Пейдж використав у студії Fender Telecaster (звук пропускався через підсилювач Supro): гітару, яку йому подарував Джефф Бек у 1965 році. Пізніше Пейдж використовував Gibson Les Paul. Для роботи над акустичними треками він використав Gibson J-200, яку зайняв у Джима Саллівана).

Альбом став першим, випущеним лише у стерео-версії (тоді випускати дві версії, моно та стерео, вважалося нормою).

На обкладинці Led Zeppelin зображено чорно-білий знімок Hindenburg через кілька секунд після займання. Обкладинку вибрав Пейдж, і сенс вона несла в собі той самий, що й назва групи. Згідно з однією з версій, коли Пейдж, Джефф Бек, Кіт Мун та Джон Ентвісл обговорювали ідею сформувати власну групу, Мун пожартував: «вона напевно впаде, як свинцева повітряна куля», а Ентвістл поправив: «Свинцевий дирижабль»!

На звороті конверта було вміщено фотографію учасників групи, зроблену колишнім учасником Yardbirds Крісом Дрейа. Загальне керівництво над оформленням взяв він Джордж Харді, з яким група продовжувала співпрацювати й надалі. Харді згадував, що запропонував групі дизайн, що ґрунтувався на старому клубному символі у Сан-Франциско — фалічний цепелін у хмарах. Пейдж відхилив цей варіант, але зберіг його для логотипу, який був використаний на обкладинках двох перших альбомів, а також у деяких рекламних плакатах.

Протягом кількох перших тижнів після випуску альбому у Великій Британії на обкладинці знаходилися і назва групи, і логотип Atlantic у бірюзовому кольорі. Пізніше того ж року останній був замінений на помаранчевий символ, і з того часу перші екземпляри з бірюзовим знаком вважаються колекційною рідкістю.

Обкладинка альбому опинилася в центрі суспільної уваги після того, як у лютому 1970 року гурт у Копенгагені виступив під назвою The Nobs після того, як Єва фон Цеппелін (родичка творця цепеліну) побачивши зображення дирижабля у вогні пригрозила через суд домогтися скасування концерту гурту. У 2001 році Грег Кот у Rolling Stone писав: «Образ ідеально відбив дух музики всередині цього конверту: секс, катастрофа та суцільні вибухи».

Характеристики
Основні
ВиробникNext
КолірКоричневий
Інформація для замовлення
  • Ціна: 360 ₴

Наскільки вам зручно на сайті?

Розповісти Feedback form banner