Yello – Greatest Hits (2CD, Digipak) (CD Audio)

Опис

CD1:
1 Limbo
2 The Expert
3 Planet Dada
4 Squeeze Please
5 Out Of Down
6 Tool Of Love
7 Oh Yeah
8 How How
9 The Race
10 Vicious Games
11 Jungle Bill
12 Till Tomorrow
13 Soul on Ice U Dolt
15 Fat Cry
16 You Gotta Say Yes to Another Excess
17 Rubberbandmon
18 Goldrush
19 Move Dance Be Born
20 The Rythm Divine

CD2:
1 Jingle Bells
2 Sax
3 Tiger Dust
4 Shake and Shiver
5 Blue Biscuit
6 Part love
7 Distant Solution
8 la Habanera
9 Tied Up
10 Don Turbulento
11 Drive-Driven
12 On the Run
13 Who’s Gone
14 l..l’m in love
15 Nervous
16 Tremendous Pain
17 Desire
18 Bostich
19 Pin Ball Cha CHa

Жанр: Electronic
 

Yello («Йєлло») – швейцарський музичний колектив у жанрі електронної музики. Звучання гурту відрізняють оригінальні семпли (у тому числі безліч «живих» інструментів), чіткий ритм і глибокий голос Дітера Майєра. Серед найвідоміших хітів Yello - композиції "The Race", "Vicious Games" та "Oh Yeah".

Історія колективу розпочалася у 1967 році, коли Борис Бланк почав записувати свої перші музичні опуси на магнітофон. Через відсутність інструментів він почав використовувати кухонне начиння: дерев'яні підставки, кришталеві келихи, ключі та ножі. Свої несподівані знахідки він тривалий час намагався пристосувати до різних груп, але без особливого успіху. Переломною стала для Бориса зустріч із звукорежисером та музикантом Карлосом Пероном. З ним Бланк зміг нарешті створити свою першу професійну студію. 1978 року вони здійснили подорож до Сан-Франциско, щоб познайомитися зі своїми кумирами — авангардистським гуртом The Residents. Повернувшись до Швейцарії, Бланк і Перон незабаром зустрілися з людиною, яка пізніше стала членом Yello. Це був Дітер Майєр, син багатого батька, який мав за плечима бурхливу біографію:

Дітер легко вписався в групу, і в 1979 проект придбав закінченість. Дебютний альбом записувався на американському лейблі Ralph, власниками якого були музиканти The Residents. На цьому диску з'явилися танцювальні номери з соковитою ритмікою (Night Flanger, Eternal Legs, Bostich). Музичний компот містив неабияку частку гумору як, наприклад, у композиціях «Downtown Samba» та «Coast to Polka». Інструменти знаходилися десь між сучасною академічною музикою та впливами Pink Floyd, Tangerine Dream, Жана-Мішеля Жарра.

Другий диск, що вийшов через рік, у порівнянні з першим мав більшу суворість в аранжуванні. Вже перші альбоми гурту виявилися чудовими зразками семплерної технології, що становлять казкове царство звуків. Критики також звернули увагу, що тексти Yello населені найдивовижнішими персонажами — підступними спокусницями, комівояжерами, що рекламують несусвітні речі, агентами таємної поліції та автогонщиками, що крутять на стільці уявну бублик. Підкорення світу швейцарцями почалося з випуску платівки You Gotta Say Yes To Another Excess. Альбом сподобався як публіці, так і критикам, а композиції "I Love You" та "Lost Again" стали хітами. Поєднання гри слів у дадаїстських текстах з елементами сучасної електронної музики створювало певну атмосферу та сприяло появі армії шанувальників. Перед роботою над альбомом Stella, не витримавши диктатури Бланка, з команди пішов Карлос Перон. Але його відхід мало що змінив у роботі ансамблю, який уже мав студію з найсучаснішою технікою. Для запису диска дует уперше запросив до студії музикантів супроводу із класичними інструментами.

Альбом мав незвичайну вишуканість і був набагато жвавіший і енергійніший, ніж попередники. Велика заслуга в цьому за гітаристом Чико Хабласа, який співпрацював із дуетом і в пізніші часи, а також перкусіоніста Біта Еша. Епічні протяжні композиції групи, виконані без дискотечної стерильності, свідчили про вміння музикантів маніпулювати найрізноманітнішими впливами. Вперше у музиці Yello на «Стеллі» можна було почути експерименти із жіночим вокалом.

За збіркою перемікшованих речей 1980—1985 років після періоду розслаблення був альбом «One Second», записаний за участю Ширлі Бессі та колишнього вокаліста англійської групи Associates Біллі Маккензі. Цей лонгплей багатьма критиками вважається найкращим у творчості ансамблю. Концептуально він став основою для наступних платівок. Альбом «Flag» з одного боку, ознаменував повернення дуету до свого звукового коріння, з іншого — знову вивів його в хіт-паради, цього разу з піснею «The Race». Музиканти не замкнулися в рамках свого стилю і примудрилися, проте вловити найменші зміни моди в сучасній музиці. Вже в першій речі диску Tied Up група демонструвала чудовий іскрометний саунд, використовуючи сантаноподібну гітару та цікаві бонги. Романтичні вокальні настрої, якими пройняті деякі речі, змінювалися віртуозними клавішними, яких додалися голоси донських козаків на тлі балалайки. У цих цікавих експериментах російська народна музика чудово вживалася з африканськими мелодіями.

У 1990 році гурт прикладає руку до написання музики для фільму Монашки в бігах.

В альбомах Yello 90-х років - Baby, Zebra, Pocket Universe, Motion Picture, часом відчувалося, що музиканти відчувають труднощі з пошуком нових звуків і фарб. До «Hands on Yello» увійшли ремікси відомих та молодих музикантів на популярні хіти Yello, а до «Eccentrix Remixes» Борис та Дітер зібрали власну збірку реміксів на власні композиції.

У 1995 році компанія «Manga Entertainment» переклала на англійську мову повнометражний анімаційний фільм «Космічні пригоди Кобри», випущений в Японії в 1982 році, що був адаптацією однойменної манги Буїті Терасави. Yello написали саундтрек для перекладеної версії фільму. До нього увійшли пісні "Drive/Driven", "Daily Disco", "Rubberbandman", "Do It", "Of Course I'm Lying", "Suite 909", "How How", "Night Train", "Fat Cry, Hawaiian Chance, Sweet Thunder, Poom Shanka, Blue Green, а також Dr. Van Steiner». Крім цих композицій, вони написали нові спеціально для фільму. Пізніше цей матеріал був використаний повторно, і став піснею Beyond Mirrors з альбому 1997 Pocket Universe.

У 2007 році вийшов невеликий альбом під назвою Progress and Perfection. Офіційно випущено не було. Альбом є саундтреком для презентації нової моделі автомобіля Audi А5. Виданий обмеженим тиражем спеціально для роздач на презентаціях (загалом 350 копій). Два треки містять вокал, решта — інструментальні.

По суті майже всі композиції з альбому Progress and Perfection зустрічаються на останньому альбомі Yello, який називається Touch Yello і вийшов двома роками пізніше (2009 рік). Даний альбом має дві версії: звичайну та Limited Edition з бонусними треками та DVD. На DVD можна виявити запис віртуального концерту (The Virtual Concert), презентація якого відбулася в Берліні 1 жовтня 2009-го року. Крім Бориса Бланка та Дітера Мейєра, в записі альбому брали участь Хайді Хепі (Heidi Happy), Тіль Брьоннер (Till Brönner), Дороті Оберлінгер (Dorothee Oberlinger), Біт Еш (Beat Ash) та ін.

30 вересня 2016 року виходить черговий, 13-й альбом, «Toy». Також у жовтні очікується «живий» концерт гурту, перший за час його існування.