Yello – Stella (2005) (CD Audio)

Опис

1 Desire 3:43
2 Vicious Games 4:21
3 Oh Yeah 3:06
4 Desert Inn 3:31
5 Stalakdrama 3:03
6 Koladi-ola (Low Blow) 2:57
7 Domingo 4:31
8 Sometimes (Dr. Hirsch) 3:34
9 Let Me Cry 3:23
10 Ciel Ouvert 5:22
11 Angel No 3:06
Bonus Tracks
12 Blue Nabou 3:20
13 Oh Yeah (Indian Summer Version) 5:31
14 Desire (12″ Mix) 6:55
15 Vicious Games (12″ Mix) 6:00

Жанр: Electronic, Rock

Формат: CD, Album, Reissue, Remastered

Рік виходу альбому: 1985

Рік випуску диска: 2005

Stella – четвертий студійний альбом швейцарського гурту Yello, що вийшов у 1985 році. Диск посів перше місце у Швейцарії, 23-те - в Австрії, 26-е - у Швеції і 92-е - у Великій Британії.

Трек "Oh Yeah" з цього альбому став знаменитим після його появи в кількох фільмах, один з яких - "Вихідний день Ферріса Бьюллера". Цей же трек є головною темою персонажа Даффмена із мультсеріалу Сімпсони.

Перед роботою над альбомом Stella, не витримавши диктатури Бланка, з команди пішов Карлос Перон. Але його відхід мало що змінив у роботі ансамблю, який уже мав студію з найсучаснішою технікою. Для запису диска дует уперше запросив до студії музикантів супроводу із класичними інструментами.

Альбом мав незвичайну вишуканість і був набагато жвавіший і енергійніший, ніж попередники. Велика заслуга в цьому за гітаристом Чико Хабласа, який співпрацював із дуетом і в пізніші часи, а також перкусіоніста Біта Еша. Епічні протяжні композиції групи, виконані без дискотечної стерильності, свідчили про вміння музикантів маніпулювати найрізноманітнішими впливами. Вперше у музиці Yello на «Стеллі» можна було почути експерименти із жіночим вокалом.

Yello («Йєлло») – швейцарський музичний колектив у жанрі електронної музики. Звучання гурту відрізняють оригінальні семпли (у тому числі безліч «живих» інструментів), чіткий ритм і глибокий голос Дітера Майєра. Серед найвідоміших хітів Yello - композиції "The Race", "Vicious Games" та "Oh Yeah".

Історія колективу розпочалася у 1967 році, коли Борис Бланк почав записувати свої перші музичні опуси на магнітофон. Через відсутність інструментів він почав використовувати кухонне начиння: дерев'яні підставки, кришталеві келихи, ключі та ножі. Свої несподівані знахідки він тривалий час намагався пристосувати до різних груп, але без особливого успіху. Переломною стала для Бориса зустріч із звукорежисером та музикантом Карлосом Пероном. З ним Бланк зміг нарешті створити свою першу професійну студію. 1978 року вони здійснили подорож до Сан-Франциско, щоб познайомитися зі своїми кумирами — авангардистським гуртом The Residents. Повернувшись до Швейцарії, Бланк і Перон незабаром зустрілися з людиною, яка пізніше стала членом Yello. Це був Дітер Майєр, син багатого батька, який мав за плечима бурхливу біографію: шлюб із спадкоємицею пишного аристократичного титулу, втеча із сімейного замку з наміром стати діячем мистецтва, робота як журналіст, автор дитячих книг і режисера експериментальних фільмів, членство у збірній команді Швейцарії з гольфу. Дітер легко вписався в групу, і в 1979 проект придбав закінченість.