Dream Theater – Dream Theater (2013) (CD Audio)

01. False Awakening Suite (2:42)

02. The Enemy inside (6:17)

03. The Looking Glass (4:53)

04. Enigma Machine (6:02)

05. The Bigger Picture (7:41)

06. Behind the Veil (6:53)

07. Surrender to Reason (6:35)

08. Along for the Ride (4:45)

09. Illumination Theory (22:18)

Стиль: Progressive Metal

Єдине, що сильно задає в цій прогресивній музиці — вступ у пісні «The Enemy inside» і композиція «Enigma Machine», яка звучить так, немов робот Бендер вирішив зайнятися металом, тобто звучить абсолютно бездушно та плоско. Таку музику можна ставити під час підкорення Землі роботами. Не знаю, чи про це думає Джон Петруччі, але вийшло саме «Слава роботам!». Те саме стосується й вступу в «The Enemy inside», водночас сам звук гітар, які нарізають рифи, чіткий, зрозумілий, читаний. Тут навіть не потрібно напружуватися, щоб розібрати партію, оскільки, хоч це все і дико складно виконати, звучить вона доступною. Втім, було б дивно, якби Петруччі відступив від свого академіку та прагнення до ідеального, бездоганного звучання.

Цікаво, що трек «The Enemy inside» розташувався між двома добротними композиціями — простою, але чудово звучальною «The Looking Glass» і тривалою, але з чудовим гітарним соло «The Bigger Picture». Взагалі, крім цих пісень, я цілком можу виділити й інші, позначивши в них ті чи інші риси, які їх характеризують. І це чудово, що пісні запам'ятовуються, пускай навіть не все з позитивного боку, важливо, що вони не залишають байдужим.

Наприклад, у композиції «Surrender to Reason» можна почути наймиліший перехід від електрогітар до акустики, разом із яким вступає Джеймс Лагрі, або, скажімо, у композиції «Along For The Ride» можна насолодитися чарівним звуком акустичної гітари, , яка грає наймиліший перебір. Водночас у «Illumination Theory» можна почути чи не все, оскільки вона довга, різна, постійно мінлива. Можна сказати це багатогранна композиція з купою ласощів.

Загалом у DREAM THEATER вийшов добротний альбом зі своїми вадами та вадами, а також із властивою групі академічністю. Але, зрештою, це стає несуттєвим перед горою приємної, технічної музики, якій на платівці переважно більше, ніж гімнів на славу роботам.