Freedom Call – Dimensions (CD Audio)

Жанр: Power Metal

Рік випуску диска: 2007

Тривалість: 49:01

Трэклист:

01. Demons Dance

02. Innocent World

03. United Alliance

04. Mr. Evil

05. Queen of My World

06. Light Up the Sky

07. Words of Endeavour

08. Blackened Sun

09. Dimensions

10. My Dying Paradise

11. Magic Moments

12. Far Away

Дод. інформація:

Bass/Backing Vocals — Armin Donderer

Vocals/Guitar — Chris Bay

Drums — Daniel Zimmerman

Guitar/Backing Vocals — Lars Rettkowitz

Горді тевтонські метал-хеди з Freedom Call і далі презентують усі нові сюрпризи. Пам'ятається, ще на альбомі «The Circle Of Life» (2005) Кріс Бей (Chris Bay) і Ден Циммерман (Dan Zimmermann) зробили першу спробу відійти відряджено всіх заблудлих стандартів німецького пауер-метал у бік старого доброго хеви. Причому навряд чи не в самій попсовій із його іпостасій. Досягнення загалом та загалом вдалося. Натхненні першим успіхом на новому напрямку, музиканти продовжують експерименти. В підсумку їхня нова програма — це щось середнє між мелодик-пауер і новою хвилею. Ні-ні, не новою хвилею британського хеві-метал, а тією самою новою хвилею, витканою з танцювальних ритмів і електронних клавіш. Що? Ні, жодним стеблам тут теж не пахне. Чесне слово.

Починається новий альбом цілком для Freedom Call традиційним способом: двохвилинне інтро «Demon's Dance» зі скрипками та зловісними голосами, а за ним — більш-менш канонічний бойовик «Innocent World». Та й «United Alliance» теж цілком собі... ей, що це за диско-ритм почався з позначки 02:52? Хм, а на кшталт, як вписується. І клавіші зі струнним звучанням непогані, майже як у пізніх ELO... Досить вам гарчати «попса», класно ж звучить!

«Mr.Evil» цілком вписувалася б у той пост-хеловінівський напрям гротескового хард-н-хеві, який зараз із ентузіазмом розробляють Edguy, якби не гітарні партії в бриджах — дзвінки, прохолодні та якісь абсолютно неметалічні. Що вже говорити про «The Blackened Sun» з її електронним саундом, що трасують гітарами й канонічними 75 ударами на хвилину, характерними для євродиско! Гітари, правда, все-таки важковаги, але так треба. Взяти трохи легше — Blue System вийде. А ось у заголовний «Dimensions» всі гітари заведені на задній план, а на передньому панують клавішні, характерні для попсового артрока 80-х.

«The Queen Of My World» взагалі ні в які ворота не лізе. Перший куплет звучить, подібно до ланцюгелінової «Kashmir» у виконанні наших Бі-2. Зате вже до приспіву пауер-металевий локомотив розганяє пісню докладених надзвукових швидкостей. Щоправда, прихоплюючи дорогою вагон розпівок а-ля Queen періоду саундтреку до «Горцу», і маленький візок гармонійних ходів у дусі ранніх Radiohead. Чарівно. Причому квиновські мотиви ми вторинно почуши вже в «Light Up The Sky», та ще й у ритмі танго.

Зауважимо також, що з квінтету Freedom Call перетворилися на квартет, ліквідувавши вакансію клавішника. Однак клавішних партій на цьому альбомі навряд чи не більше, ніж на всіх попередніх, а самі вони рівно такі ж пишніші. Пристойно вивчивши буклет, знаходить непомітну рядок «keyboards by Chris Bay». При тому, що в основних кредитах Кріс призначений лише як вокаліст і гітарист. Ну що ж, це звичайний для метал-хедів справа — применшувати роль клавішних у зворотній пропорції щодо їхньої реальної ролі на записі. Адже хеві-метал — традиційно гітарна музика. Можливо, це й так, але до Freedom Call це більше не стосується: на «Dimensions» група переросла межі металу, і сприймати їхню музику суто гітарною більше неможливо.

Прекрасний і надзвичайно різноманітний альбом. Рекомендується всім, хто готовий назавжди розчаруватися в тевтонському важкому