James Blunt – Moon Landing (2013) (CD Audio)

Жанр: Pop-Rock

Тривалість: 00:39:50

Треклист:

01. Face The Sun (04:01)

02. Satellites (03:12)

03. Bonfire Heart (03:57)

04. Heart To Heart (03:28)

05. Miss America (03:05)

06. The Only One (03:41)

07. Sun On Sunday (03:15)

08. Bones (02:51)

09. Always Hate Me (03:37)

10. Postcards (04:45)

11. Blue On Blue (03:50)

Англіканін Джеймс Блант вкрай неординарна особистість — він із тих музикантів, чия біографія анітрохи не менш цікава, ніж пісні. Народився Джеймс у сім'ї спадкового військового, у юності пройшов підготовку до Королівської Військової Академії. У 1999 році під часмальовокsusine Блант командував танковим підрозділом у військах НАТО на македоно-югославському кордоні. Пізніше він говорив: «Около 200 російських розташувалися на аеродромі. Мені дали завдання стріляти на ураження і відбити територію ». Однак наказ був відразу скасуватий, і Блант у такий спосіб не став ключовою фігурою можливого початку третьої світової війни...

У результаті він звільнився з армії 2002 року й нарешті зміг зайнятися своєю улюбленою справою — музикою. За словами Джеймса, навіть під час бойових дій він зберіг у своєму танку гітару та в хвилини відпочинку між боями продовжив писати пісні. Не відомо напевно, що з цього правда, а що робота піарників, але залишається фактом те, що музикант у підсумку зумів підписати контракт із рекорд-лейблом і зробив фурор зі своїм дебютним альбомом «Back to Bedlam». У цьому релізі насамперед виділялася пісня «You're Beautiful», що стала колосальним хітом і навіть деяким музичним архітектуром середини «нульових». Елтон Джон одного разумітився, що ця мелодія здається йому своєрідним продовженням власного «Your Song». Та й продюсер дебютної пластинки Том Ротрок говорив, що більша частина «Back to Bedlam» — це свого роду виклик першим хітам із репертуара Елтона Джона.

І дійсно, Джеймсу Бланту напрочуд впору припав образ романтичного та сенсиментального юнака, який виконує запаморочливої краси балади. Причому так впору, що й на наступних двох сольних альбомах він не почав відступати в сторону і продовжив (може бути і мимоволі) експлуатувати той самий набір лекал: попсові мелодії, душщищиті тексти, меланхольний фалькет.

Щойно побачила світ нова пластинка музиканта під назвою «Moon Landing», де основним продюсером був той самий Том Ротрок. Перший трек «Face the Sun» починається з тихих клавіш і фірмового фальцета Джеймса: саме час вентильційним панночкам закутатися в плед, тримаючи в з'ябних руках гарячий кухоль чаю. Все-таки неспроста, напевно, альбом виходить саме в жовтні...

«Satellites» стартує в жодній R'n'B стилістиці, але далі, слава бога, розгортається чудовим гітарним приспівом, у якому є необхідні чіпляльні підспівування «oh-wow-oh» та інші радості для FM-cлушників. Бодра «Bonfire Heart» не дарма була обрана синглом — тут Блант з енергетики й аранжування схожий на модних фолкових Mumford& Sons, і це порівняння можна сприймати як великий комплімент. Також тут наявна бентежна строчка «Your love is like a soldier, loyal till you die»: співавтором пісні був програміст Теддер, фронтмен OneRepublic і відомий попкон'юнктурник.

У «Heart to Heart» енергійна партія бас-гітари, піаніно в дусі Coldplay і бентежний приспів на вапчних посових чотирьох акордах. Джеймс Блант взагалі не сильно любить змінювати тональності та експериментувати з гармонією, через що треки, чесно кажучи, схожі один на інший. Пісня «Miss America» присвячена пам'яті Вітні Х'юстон і вийшла щирим і бентежним номером, навіть попри банальне аранжування та гармонії: строчки «But no goodbyes, you'll always be Miss America» дійсно западають у душу.

Коли слухаєш «Moon Landing», ні на хвилину не залишає відчуття, ніби ти це вже десьтрапляв, причому дуже давно. Досить побачити назви інших пісень, щоб зрозуміти, що хотів сказати автор своїм твором: «The Only One», «Sun on Sunday», «Always Hate Me», «Blue on Blue» — одним словом — суцільні «любов і блакитні». Однак альбом залишає приємне враження. Джеймс Блант не сказав нічого нового з часів свого дебюту, залишившись в амплуа П'єро, але й далі радує слухачів, яким потрібно пошкодливо та простіше. До речі, написати гарну баладу про любов на чотирьох акордах анітрохи не простіше, ніж творити будь-які зухвалі музичні експерименти, які в підсумку можуть виявитися, як то кажуть, ні вму ні серце. Для пісень Джеймса Бланта місце в серці вже точно знайдеться, нехай він і продовжує неквапливо рухатися по одній і тій самій колеї, ніби в танці. Лише б гітара була й далі з ним.