Miles Davis – We Want Miles (1990) (CD Audio)

1. «Jean Pierre» (Miles Davis) – 10:30
2. «Back Seat Betty» (Miles Davis) – 8:10
3. «Fast Track» (Miles Davis) – 15:10
4. «Jean Pierre» (Miles Davis) – 4:00
5. «My Man's Gone Now» (D. Heyward/G. Gershwin) — 20:12
6. «KIX» (Miles Davis) 18:45

Стиль: Fusion, Jazz-Rock

Майлс Д'юті Девіс (Дейвіс; англ. Miles Dewey Davis III; 26 травня 1926, Олтон — 28 вересня 1991, Санта-Моніка) — американський джазовий трубач і бенд-лідер, який зробив дуже важливий вплив на розвиток музики XX століття. Девіс стояв біля джерел безлічі стилів і напрямів у джазі, як-от модальний джаз (modal jazz), кул-джаз (cool jazz) і ф'южн (fusion).

Приблизно 50 років роботи Девіса визначили звучання джазу для трьох поколінь слухачів. Записи Девіса дають змогу простежити розвиток сучасного джазу від бібопа кінця сорокових до сучасних експериментальних напрямів. На відміну від багатьох інших джазменів, Девіс ніколи не був обмежений якимось джазовим стилем. Відзначаючи широту інтересів і багатогранність його таланту, Дюк Елінгтон порівнює Девіса з Пікассо.

Почав грати на трубі в 13 років. Намерелося стати академічним виконавцем, проте досить швидко домігся визнання як джазмен, виступаючи з ансамблями Сонні Стіта й Кларка Террі. 1945, навчаючись у Джульярдській музичній школі в Нью-Йорку, працював джем-сейшнз на 52-й вулиці. У листопаді цього ж року увійшов до квінтету Чарлі Паркера, записанийши «Now's The Time» і «Billie's Bounce». Не маючи віртуозної техніки, Майлс Девіс поступово виробляв власне звучання — довгі ноти без вібрато, часте використання судини, короткі фрази та багатозначні паузи. На думку критика Андре Одера: «Девіс надав музиці Паркера інтимний характер».