De Phazz – Lala 2.0 (2010) (CD Audio)

01. Just A File
02. No Story
03. No Lie
04. Duck & Cover
05. Uppercut
06. When No Words Come
07. Slums Of Monte Carlo
08. Jazz Is The Move
09. In My Power
10. Chez Clerambault
11. Rat Pack
12. Cloudspotting
13. Walk With Love
14. Hot Little Harp
15. Fear Is My Business
16. Back From Where I Started

Жанр: Latin, Pop Rock, Broken Beat, Soul, Downtempo, Synth-pop

«Він може заспівати навіть телефонний довідник», — писали прески про Еллу Фітцджеральд у розквіті слави. Користуючись схожим — навколоджазовим — але ширшим і «техногенним» звуковим арсеналом, досвідчені лаунжери De Phazz роблять, загалом, те саме — диво практично з нічого. Причому вже восьмий альбом поспіль.

Як завжди, головному «Деду Морозу» цього проєкту, продюсеру Піту Баумгартнеру, допомагають добре навчені чарівники — композитори та вокалісти Петт Еплтон і Карл Фрірсон. Друзей у De Phazz завжди було багато, цього разу — особливо. Кожен запрошений вокаліст — а 16 нових композицій озвучені сім'ю різними голосами — за сумісництвом ще й співавтор музики.

Гідні представники своєї країни та вокальної школи (США, Німеччина, Канада), вони, за негладною лаунжевою традицією, залишаються тільки легкими звуковими штрихами в цьому складному та ювелірно вивіреному малюнку. У його створенні брали участь не тільки й навіть не стільки семпли, скільки живі інструменти цілком певної імпровізаційно-джемової «орієнтації».

Не дивно, що в парі даунтемпо-джаз баланс сил на альбомі з безтурботною назвою «Lala 2.0» явно схильна до впливу джазу, який навіть став героєм символічного треку «Jazz Is the Move», приправленого соковитим саксофоном, хоча й не здаває без кокетства лаунжевих позицій. А ось наступний номер «In My Power», озвучений майстеркою оксамитових півтонів Барбарою Лар, явно відірватися від електронних берегів і плавно дрейфует на лазурний приджазований берег. Туда, де вже ґрунтовно обжилися найбільш густонаселені композиції — ейсид-джазовий концентрат «Chez Clerambault» з шикарною гітарою і відчайдушно джемуючий «Walk With Love».

У заворожливій історії ні про що в стилі латіно-джаз («No Story») Петт Еплтон акомпанював дружній квартет, у якому лідирує, звичайно, саксофон Френка Спаньола. Блискути вокальним джазом і просто насолодитися тим, що відбувається в композиції «No Lie» Карлу Фрірсону дружніми допомогою клавішник Екез Малц. Це свято життя чекає всюди — і в дрібній, але вкрай чарівній мелодії «Just a File», і в переповненій семпрами «Cloudspottting», і — абсолютно на особливий лад — у cool-датемпо «When No Words Come».

De Phazz можуть заспівати та зіграти будь-яку історію — без слів, без сюжету, навіть без самої історії. Ось що означає смак і талант: одного безтурботного «ла-ла», що задає мажорну тональність, їм вистачає на цілий райдужний, витончений і стильний альбом.